Значні здобутки, головним чином в XVI ст., мала історіографія. Вона продовжувала традиції середньовічного історіописання, зберігала хронікальний, порічний виклад подій (натомість річники уже не велися). Авторами історичних праць були переважно вихідці з шляхти, а самі праці писалися в основному латинською мовою. Про результати розвитку освіти в Польщі у XVI ст.

Саковича «Вірші на погреб...» гетьмана П. Сагайдачного , але він далеко не єдиний твір такого роду. Залишаючись вірним християнином, Петрарка протягом усього свого життя прагнув примирити християнство з античною культурою. Водночас він виступав проти схоластичної обмеженості та невігластва, протиставляв схоластичній ученості нові знання і культуру. В цих знаннях немає місця авторитету якогось одного філософа (для схоластів це — Арістотель), бо справжня освіченість полягає у засвоєнні всього багатства створеної людством культури. Петрарка проголошує принципову відкритість до всієї античної спадщини.

Характерні риси культури Ренесансу в Європі та Україні

У польській словесності не виникло протистояння літератур на латинській і польській мовах. Латинь залишалася основним літературною мовою, її знання було широко поширене в польському суспільстві. Рідної мови відводилися «нижчі» жанри. Процес переходу словесності на польську мову йшов повільно, хоча на ньому створювали свої поетичні шедеври найбільші поети епохи М. Розвиток національної самосвідомості шляхти не було пов'язано з мовною ситуацією. Білінгвізм дворянства підкреслював, з одного боку, його національну природу, з іншого - інтегрованість в загальноєвропейську культуру. Література на латинській мові також виконувала функцію репрезентації польськості для решти Європи.

Мал. 10 Пітер Брейгель Старший. Тріумф смерті.

Ніхто не брався побороти сильного змія. І лише святий Юрій простромив його своїм списом і визволив людей. Обличчя у Марії та Христа подібні. Очі Богоматері не просто смутні — погляд її благальний.

Значні світоглядні зрушення відбиваються в усній народній творчості. Розвиток народної творчості українців відбувався на основі давньоруських фольклорних традицій, проте нові умови життя народжували й нові форми народної творчості. Продовжувала, наприклад, розвиватися обрядова поезія - весільні пісні, колядки, щедрівки, веснянки, поховальні голосіння. Але новим було те, що цей фольклорний жанр певною мірою звільнявся від переважання культових елементів, і язичницьких, і християнських. Натомість в обрядовій творчості з'являються https://kolo.news/category/suspilstvo/34488 (насамперед у жнивних та обжинкових піснях) соціальні мотиви та настрої, які мають антифеодальне забарвлення. До того ж константинопольський патріарх Єремія, як зверхник київської митрополії, чоловік нерозважний і занадто похопливий втручався у місцеві відносини дуже різко, не рахуючись з місцевими обставинами й відносинами в Україні. Грушевський в своїй праці "Культурно-національний рух", справило "незвичайно прикре враження серед українсько-білоруської ієрархії, і вона задумує перейти під зверхність папи, прийняти унію".