На всіх етапах свого розвитку «європейська ідея» носила геополітичний характер. Об’єднана Європа в значній мірі бачилася як засіб захисту від великого потенційного агресора. Такими в історичній послідовності розглядалася Османська імперія, Російська імперія, СРСР, Німеччина, в окремому аспекті і США. Неодноразово висувалися ідеї об’єднання європейців і на релігійному (християнської) основі. Великі і гуманістичні традиції європейської єдності.

Визначення, чинники, сучасні концепції європейської інтеграції. Французькі соціалісти Сен-Симон і Огюстен Тьєррі написали б у 1814 р. Есе " De la réorganisation de la société européenne", яке вже створило певну форму парламентської європейської федерації. Профільними і відповідають за реалізацію політики в різних сферах компетенції ЄС. Засновник - новий член і т. Ротація відбувається раз на шість місяців.

Національна ідентичність та національна безпека

Сучасники вважали Карла І «ректором християнського люду і намісником Христовим», він зумів нав'язати свою владу, в багатьох випадках і християнство, суміжним територіям, заселеним розрізненими племенами. Франкська імперія, на чолі якої він стояв, охоплювала територію сучасної Франції, Австрії, Швейцарії, країн Бенілюксу та півдня Німеччини. Однак досить швидко це утворення розпалось на окремі складові, а Європа поринула в темні часи феодалізму і міжусобиць. У період Другої світової війни «об’єднана» Європа бачиться «Європою національних держав», в якій зберігається політична розділеність держав. Масової опорою і захисником ідеї про необхідність післявоєнної інтеграції в Європі стає рух Опору. У 1927 р почесним президентом Пан’європейського союзу став французький міністр закордонних справ Арістід Бріан.

• Між двома світовими війнами польський державний діяч Юзеф Пілсудський передбачав ідею європейської федерації, яку він назвав Międzymorze ("Міжмор'я" або "Між морями"), відоме в англійській мові як Intermarum, що було польсько орієнтованою версією Mitteleuropa.
• Мета полягала в особливо християнській і, мабуть, католицькій Європі.
• Сучасний стан розвитку євроінтеграційних процесів можна охарактеризувати як такий, що знаходиться в стані кризи, яка, на думку дослідників та експертів, була викликана низкою політичних, соціальних, економічних та культурних факторів.
• Найбільш «критичним», на нашу думку, сьогодні виступає підсилення фактора націоналізму та послаблення інтеграційних процесів у середині організації, що має безпосередній вплив і на внутрішню ситуацію в ЄС, і на місце об’єднання в сучасній системі відносин.
• Для Європи Середньовіччя характерне різноманіття державних і політичних форм та масштабні релігійні війни, які прокотилися в XVІ–XVІІ століттях.

Подібні ідеї спільної боротьби та підтримання стабільності висловлював Е. Лакруа, який 1623 року пропонував створити об'єднання європейських https://pik.net.ua/2023/12/26/rozumnyj-pomichnyk-copilot-vid-microsoft-yak-pratsyuye-ta-pidklyuchayetsya/ держав із столицею у Венеції. Серед тих, хто раніше виступав за союз європейських держав, був прем'єр-міністр Угорщини Пал Телекі.